Точний час


Банерообмін

Магазин церковних свічок

 

Статистика відвідувань

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні75
mod_vvisit_counterВчора93
mod_vvisit_counterЦей тиждень252
mod_vvisit_counterМинулий тиждень639
mod_vvisit_counterЦей місяць2226
mod_vvisit_counterМинулий місяць2498
mod_vvisit_counterЗа весь час242643

Зараз на сайті: 2
Ваш IP: 54.224.203.224
,
Дата: жовт. 23, 2017

Соціальні мережі

 
 

Створення сайту

 


Літургійний День Православної Церкви.
Літургійний день Православної Церкви. PDF Друк e-mail
Українська Православна Церква Київського Патріархату в Харкові пердставлена небагатьма парафіями. Причини цьому є різні, а нацперше, звичайно ж - протидія неукраїнської влади у тандемі з неукраїнською церквою в підпорядкуванні Московського Патріархату.

Проте життя Православної церкви - не в кількості парафій, не в помпезності заходів і не в дружбі з владою. Життя церкви - в Богослужінні, в таїнствах і Євхаристичному єднанні. Саме тому українське Православ'я в Харкові існує, живе, розширюється та зміцнюється. Саме тому храми УПЦ КП в Харкові та Харківській області відвідуються мирянами.

Отже, у цій статті ми поговоримо про Богослужбовий день Православної Церкви.
 

Богослужіння
є невід’ємною частиною християнського життя. Серцевиною Богослужіння є Євхаристія. Божественна Літургія, під час якої звершується Таїнство Євхаристії, є основним богослужінням Церкви. Вона відправляється майже у всі дні церковного року за винятком Великого Посту, коли Літургія не служиться в будні дні. В ці дні (в середу і п’ятницю) відправляють Літургію наперед освячених (передосвячених) дарів.
 
Окрім Літургії церковна традиція налічує ще низку богослужінь. Деякі з них звершуються щодня, інші ж мають своє визначене місце в Літургійному році.
 
Серед щоденних церковних служб Літургія є серцевинною та замикає весь добовий богослужебний цикл. У традиції Східної Церкви цей цикл або літургійний день складається з дев’яти служб, кожна з яких відноситься до певного періоду доби. Це дев’ятий час, вечірня, повечір’я, полуночниця, утреня, перший час, третій і шостий часи та Божественна Літургія. Зазвичай для зручності вони об’єднані в три основні служби: вечірню, утреню, а третій та шостий час приєднані до Літургії.
 
Структура літургійного дня своїми коріннями виходить з юдейської богослужбової (синагогальної) практики. Святе Письмо оповідає нам, що перші християни ще відвідували синагогу, але також збирались по домах на «вечерю Господню» (Дії 2,46), перебуваючи на якій, також наслідували деякі старозавітні богослужбові практики. Однак, для християн ці богослужіння вже були наповнені новозавітним змістом – Благовісті Христа.
 
У старозавітній традиції молитви звершувались у чітко визначений час та були прив’язані до трьох храмових жертвоприношень, які мали місце щодня. Таким чином перше богослужіння розпочиналось вранці перед сходом сонця, друге о полудні, а третє звершувалось після приношення вечірньої жертви та тривало до заходу. Під час вавилонського полону, коли євреї перебували вдалині від храму, жертвоприношення було замінено на молитви. Ці богослужіння складались з Псалмів та відповідних молитов. Такий богослужбовий уклад став основою «синагогального» богослужіння, яке зберегло триразову структуру молитви – в третій, шостій і дев’ятій годині (Єврейське числення годин відрізняється від нашого на шість годин вперед).
 
Свідчення про наслідування цієї практики ранніми християнами ми знаходимо в книзі «Діянь святих апостолів». Так в третій главі «Діянь» розповідається, що Петро та Іван йшли на дев’яту годину молитви до храму (в єврейській традиції вечірнє богослужіння) (Дії 3,1), а в главі 10,9 розповідається про молитву Петра в шостім часі. Окрім часової структури молитви перші християни берегли також і її суть. Християнське богослужіння містить всі елементи, притаманні синагогальній традиції: благословення, визнання гріхів, прохання та прославу Бога за його діла.
 
Окрім біблійних джерел, свідчення про те, що ранні християни наслідували триразову структуру молитовного дня містяться також у писаннях отців ранньої Церкви: Климента Римського, Кипріана Карфагенського, Іполита Римського, а також у книзі «Дідахе». На думку о. Олександра Шмемана, характер цих молитов не був індивідуальним, а спільнотним.
 
Першими основними богослужіннями були Утреня та Вечірня. На це вказує Пліній Молодший (І-ІІ ст.). Структура цих двох служб і по сьогоднішній день містить основні елементи, які були успадковані від синагогальної традиції: спів псалмів, гімнів та молитов. Найдревнішими гімнами, дійшовши ми до нашого часу, є «Світе тихий»(Вечірня) та «Слава во Вишніх Богу» (Утреня). В ті дні, коли святкувалась Євхаристія, ці богослужіння передували їй. В інші ж дні вони були самостійними спільними службами.
 
Новий етап розвитку літургійного дня пов’язаний з виникненням монашества в ІV столітті. Сучасна нам структура та форма богослужбового дня, яка складається з дев’яти частин, була сформована в середовищі палестинського чернецтва. Вона пов’язана в основному з Уставом монастиря Святого Савви поблизу Єрусалиму. Паралельно з ним існував і інший – «світський» богослужбовий Устав, яким користувались у міських соборах та на парафіях. З зростанням у Церкві впливу чернецтва він був витіснений і частково поглинутий монашим уставом.
 
Світський Устав, або як його ще іноді називають Устав Великої Церкви Константинопольської (Святої Софії), продовжуючи традицію ранньої Церкви, включав богослужіння вечірні, утрені та Літургії, яка за своєю формою з часів припинення гонінь на християн своєю пишністю сильно відрізнялась від ранньохристиянських «агап». Напередодні великих свят відправлялось ще одне богослужіння – панахіс (з грецької – «всю ніч»). Сьогодні цій назві відповідає інша служба.
 
Монастирський або Єрусалимський Устав Святого Савви відрізнявся більшою кількістю богослужінь та їх тривалістю. За свідченнями Сільвії Аквітанської, яка перебувала в паломництві до Єрусалиму в 388 році, богослужіння там тривали цілу ніч, яка завершувалась утреньою та Літургією, потім слідували молитви шостого та дев’ятого часів і в ввечері була вечірня.
 
Оскільки своїм основним завданням в монастирях монахи вбачали молитву, згодом до цієї структури богослужіння в Єрусалимській Церкві було додано ще службу першого часу, а всенішне богослужіння було розділене на полуношницю і утреню. Окрім збільшення кількості богослужінь, відбулось і збільшення псалмів, які звучали на них. З часом до семи богослужінь було додано ще дев’ятий час та повечір’я.
 
В ІХ столітті Єрусалимський Устав був прийнятий Теодором Студитом, настоятелем монастиря Студіону в Константинополі. З часом він став загальноприйнятим на всьому православному Сході.
 
На сьогоднішній день у всіх Церквах візантійської традиції зберігається така форма літургійного дня. Однак в повному обсязі вона втілюється у життя тільки в монастирях. У міських соборах та парафіяльних храмах щоденний устав скорочений до трьох основних богослужінь: вечірні, утрені та Літургії. Тільки перед великими святами можливе більш точне слідування древньому Єрусалимському Уставу.
 
 

Додати коментар

Не забувайте, що ви на православному сайті.
Коментарі модеруються.
Все недостойне буде видалено на розсуд модератора.

Захисний код
Оновити