Точний час


Банерообмін

Магазин церковних свічок

 

Статистика відвідувань

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні23
mod_vvisit_counterВчора93
mod_vvisit_counterЦей тиждень116
mod_vvisit_counterМинулий тиждень573
mod_vvisit_counterЦей місяць2174
mod_vvisit_counterМинулий місяць2498
mod_vvisit_counterЗа весь час242591

Зараз на сайті: 2
Ваш IP: 54.81.73.2
,
Дата: жовт. 23, 2017

Соціальні мережі

 
 

Створення сайту

 


Єпархіальний клірик УПЦ КП в Харкові відповідає на запитання: як відноситься церква до акцій громадянської непокори PDF Друк e-mail
Запитання:
Скажіть, будь-ласка, як відноситься Українська Православна Церква Київського Патріархату до акцій громадянської непокори і як треба до них відноситися вірним Православної Церкви. Адже влада фактично покинула народ на призволяще, економіка країни ледве дихає, заплати не підвищуються, пенсії мізерні, а пенсійний вік піднімають, депутати собі зарплати встановлюють захмарні, розшарування населення дуже сильне. Розрив між багатими і бідними в країні стає катастрофічним, ціни ростуть, комунальні послуги постійно дорожчають, всі багаті люди так чи інакше пов'язані з владою, а про народ ніхто не дбає і мають за ніщо.  Прошу не називати своє ім'я.

Відповідь:
Відповідає черговий єпархіальний клірик.

Слава Ісусу Христу.
Дорогі у Христі Браття і Сестри, думаю, що з даного питання офіційної думки церкви вам не зможу сказати, оскільки її немає, адже це питання виходить за рамки внутрішньоцерковного життя і переходить в політичну сферу. Тому давайте одразу визначимось, що тут у відповіді не буде звучати офіційна думка Церкви, а, скоріше, особиста думка клірика УПЦ КП в Харкові.

Найперше, на чому хочу зупинитися - так це на словах, які звучать в храмах майже кожної неділі, це слова ІІ антифону з літургії: "Не надійтеся на князів, на синів людських - в них немає спасіння. Вийде дух його і повернеться в землю свою, в той день загинуть усі помисли його. Блаженний той, кому Бог Якова помічник його, надія його на Господа Бога свого." Думаю, ці слова найкраще мають нам нагадувати завжди про те, що без Бога, без віри, без Святої Православної Церкви, неможливо побудувати жодної моделі держави, як би це не намагалися зробити наші можновладці всі разом від самого верху до самого низу владних структур.

А тепер поглянемо на ситуацію в Україні. Що не дає консолідуватися народові для повноцінної праці над підвищенням свого життєвого рівня чи монолітного ультиматуму владі щодо її негідної поведінки і відношення до народу? В першу чергу - відсутність єдності в народі, відсутність одностайності. Немає в українців єдності Православної віри, а звідси немає єдності народної душі - саме тут криється корінь всієї немочі нашого народу. Саме тому перед кожними виборами підіймаються питання, що розділяють наш народ - підіймається мовне питання, шукаються сумнівні друзі і примарні вороги, витягаються з-за спини сокири розбрату на тлі ідеології, історії, віри, менталітету, одним словом нам постійно нагадують про те, що розділює наш народ, але регулярно замовчують те, що нас об'днує.

Звичайно, це робиться не просто так, а робиться цілком свідомо і з конкретною метою, весь цей мул підіймається з дна суспільства для того, щоб в мутній воді безнаказано ловити рибку, примножуючи свої статки і задурюючи народові голову різними страшними історіями про "бабая" зі сходу, заходу чи півночі.  І в той самий час нічого не робиться для об'єднання церков, для зміцнення віри Православної, для консолідації народу в єдиний монолітний організм. Продовжується давній римський принцип керівництва "поділяй і володарюй" - адже розрізненим і задуреним, заляканим народом керувати набагато легше, аніж здоровим і міцним тверезо мисличим монолітним етносом.

Звідси постає логічне запитання: якщо в теперішній ситуації говорити про громаданську непокору - то непокору кому і з яких причин? Якщо говорити про непокору законно обраній владі, яка турбується і дбає про народ (а саме для цього вона і призначена, бо інша влада просто не має змісту і непотрібна, як така), то де вона, така влада? А якщо мова йде про захист сучасності наших родин і майбутнього у наших дітей від постійного утискання громадянських прав, від зубожіння, від несправедливості в судах, від сваволі силових структур, від становища безправних і беззахисних рабів - то чи це буде громадянська непокора, чи саме захист законних громадянських прав і взагалі засад існування держави і народу? Хіба ми не маємо права спитати з тих, кому довірили свою державу і майбутнє своїх дітей на виборах? Звичайно маємо.

В таких умовах ми, як громадяни держави, повинні всіма допустимими методами говорити і заявляти про свою позицію, постійно нагадувати про себе владі. А як християни, ми повинні робити це розсудливо і обережно, щоби не зруйнувати вщент залишки того мирного співіснування, який маємо в країні на сьогоднішній день. Як громадяни України ми маємо вибори, через які маємо законний шлях виявити свою позицію щодо тих людей, які повинні стояти біля стерна нашого державного човна і визначати курс його руху, ловити вітер у його вітрила з потрібного боку. А як християни, як діти Божі, як вірні Святої Православної Церкви і УПЦ КП в Харкові, ми маємо молитву, маємо живу розмову з Богом, маємо сповідь і причастя. Якщо державні мужі, яких ми обираємо, призначені для боротьби з нашими видимими, матеріальними негараздами, то молитва і Євхаристія дані нам Господом як допомога у боротьбі проти супротивника невидимого, духовного. І тільки працюючи на обох цих напрямках, може держава наша підійнятися на рівні ноги і стати прямо і достойно в ряду світових держав. Тільки летячи на обох цих крилах, ми зможемо підійнятися над всіма незгодами, які обтяжують наш народ і не дають йому розвиватися динамічно і цілеспрямовано.

А все решта Господь дав нашому народові: дав плодючі землі, дав сприятливий клімат, дав працьовиті руки і Святу Православну Віру. Тепер все в наших руках - як розпорядимося своїми талантами, так потім і будемо давати відповідь перед Богом за їх примноження чи розтрачування. В тому числі Господь спитає з нас - чому мовчали, чому не говорили, коли на наших очах здійснювалося беззаконня, коли ближніх наших судили і карали несправедливо, коли віру Святу Православну розбратом і розділенням знищували. І яку тоді дамо відповідь? Додамо до своїх особистих гріхів ще провину мовчання на злочини? Впевнений, що нам кожному і своїх гріхів буде предостатньо, навіщо нам ще за те відповідати перед Богом.

Назавершення відповіді хочу нагадати випадок з апостолами, коли їх після ув'язнення хотіли тайкома відпустити із в'язниці: "І сказав той в'язничний дозорець слова ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. Отож, вийдіть тепер та й з миром ідіть! А Павло відказав їм: Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас! Ці ж слова поліційні слуги донесли начальникам. А ті налякались, почувши, що римляни вони. І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли."(Дії,16,36-40).

То ж якщо в ті часи, які ми називаємо "давніми", так мало вагу громадянство держави і мало силу, точ и в наш час, який ми називаємо "цивілізований" - невже не зможемо навчити цінити наше громадянство власних можновладців?

Дорогі у Христі браття і Сестри, вірні УПЦ КП в Харкові. Хочу єдине нагадати вам, як заповідав нам Господь і навчали апостоли в своїх Посланнях: "Гніваючись - не согрішайте". Тобто в будь - яких обставинах, за будь - яких умов, ми завжди повинні пам'ятати, що Господь не хоче загибелі ані тілесної, ані духовної, для жодного зі своїх чад, але хоче, щоб всі ми спаслися і мали життя вічне. Того ж і навчає нас Свята Православна Церква. Тому ми повинні пам'ятати, що коли ми хочемо висловити свою громадянську позицію, то повинні це робити цивілізовано, обгрунтовано, осмислено. В жодному разі не слід забувати, що головною метою будь-якого вираження думки є саме ціль бути почутим, щоб нас зрозуміли, щоб справедливість була відновлена і правда торжествувала. Тому і як громадяни держави, і як християни, як вірні УПЦ КП в Харкові, ми повинні робити всі свої кроки так, аби найперше досягти головної мети - жити в мирі зі всіма, в любові до ближнього, виконуючи заповіді Божі. Як навчав нас Господь? "А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!"(Мф,18,15-17). Тож чинімо так - і будемо виконавцями волі Божої.

Закликаю на всіх Вас Боже благословення і прошу всіх вірних УПЦ КП в Харкові та по всій Харківській єпархії УПЦ Київського патріархату підносити молитви доГоспода за Богом Бережену Україну нашу, за владу, уряд, народ наш. І нехай нам Господь подасть єдності, розуму і благоденства.

Слава навіки Богові.
 
 
 

Додати коментар

Не забувайте, що ви на православному сайті.
Коментарі модеруються.
Все недостойне буде видалено на розсуд модератора.

Захисний код
Оновити